Історія справи

Постанова ВСУ від 11.03.2026 року у справі №916/3441/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/3441/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги виконавчого комітету Одеської міської ради та Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Желєзна С.П.)

від 25.01.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

від 20.11.2025

у справі № 916/3441/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр"

до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради

про стягнення 1 827 448, 00 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Петрова А.М.,

відповідачів - Павлюк В.С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр» (далі - ТОВ «Спектр», позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради (далі також - Управління), Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Дитячий світ», в якій просило суд стягнути в рівних частках з відповідачів на свою користь збитки у розмірі 1 827 448, 00 грн, завдані внаслідок знищення нерухомого майна та викрадення рухомого майна; зобов`язати відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику ТОВ «Спектр» у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неправомірного знищення відповідачами об`єкта нерухомого майна позивача, вартість якого становить 1 677 448, 00 грн, та який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, а також викраденням розміщеного в ньому рухомого майна, вартість якого становить 150 000 грн.

1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 закрито провадження у справі №916/3441/19 в частині позовних вимог ТОВ «Спектр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Дитячий світ», найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Правозахисник ПЛ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 клопотання ТОВ «Спектр» про повернення на стадію підготовчого провадження та заміну неналежного відповідача задоволено, справа №916/3441/19 повернута із стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження, здійснено заміну неналежного відповідача Одеської міської ради належним - виконавчим комітетом Одеської міської ради.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 позовні вимоги ТОВ «Спектр» задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ТОВ «Спектр» 838 724, 00 грн. В іншій частині позову до Управління відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ «Спектр», пред`явивши вимогу до Управління про стягнення збитків у розмірі 838 724,00 грн, не обґрунтував порядку розподілу збитків між відповідачами, а у суду відсутні підстави та можливість перевірити доцільність розподілу таких у рівних частках. Також судом першої інстанції зазначено, що протиправність дій Управління не має наслідком в обов`язковому порядку існування зв`язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об`єкта міг бути проведений будь-якою особою / суб`єктом господарювання за дорученням виконавчого комітету.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 у справі №916/3441/19 скасовано частково. Стягнуто з Управління на користь ТОВ "Спектр" 838 724, 00 грн матеріальної шкоди; стягнуто з виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ТОВ "Спектр" 838 724, 00 грн матеріальної шкоди. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з Управління та виконавчого комітету Одеської міської ради вартості рухомого майна в розмірі 150 000,00 грн, зобов`язанні відповідачів не вчиняти будь-яких перешкод керівнику ТОВ "Спектр" у відновленні нежитлової будівлі, загальною площею 53,2 кв.м. на місці, де була демонтована попередня будівля за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 у справі №916/3441/19 залишено без змін.

Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», дійшов висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин відшкодування йому в рівних частках з відповідачів на свою користь спричиненої ними матеріальної шкоди у розмірі 1 677 448, 00 грн, завданої внаслідок знищення його об`єкта майна, що належало на праві власності, є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 у справі №916/3441/19, виконавчий комітет Одеської міської ради та Управління звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять оскаржувані судові акти скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції Управління у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №686/26653/18 (щодо застосування статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Також посилається на аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.01.2019 у справі №686/7576/18, від 12.04.2019 у справі №686/10651/18, від 16.05.2019 у справі №686/20079/18, від 22.05.2019 у справі №686/24243/18-ц, від 31.07.2019 у справі №686/22133/18.

Крім того, другою підставою касаційного оскарження відповідач визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання одночасного застосування частини третьої статті 331 та статті 1173 ЦК України.

3.3. Виконавчий комітет Одеської міської ради в обґрунтування касаційної скарги посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 22 1173 1174 ЦК України у подібних правовідносинах в частині відсутності підстав для стягнення судом матеріальної шкоди у зв`язку з демонтажем майна, право власності на яке скасовано за рішенням суду, який полягає у наступному - недоведеність позивачем правового зв`язку між майном та ним як суб`єктом права на таке майно виключає можливість стягнення шкоди на підставі положень статей 1173 1174 ЦК України у зв`язку з відсутністю усіх складових делікту, зокрема шкоди, адже остання має перебувати у прямому та нерозривному зв`язку з предметом спору, який має належати на праві власності «постраждалій стороні».

Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду від 22.06.2017 у справі №6-501цс17, від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 18.12.2019 у справі №688/2479/16-ц, від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 (щодо застосування статей 1173 1174 ЦК України); від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі

№917/2101/17 (щодо застосування статті 86 ГПК України).

3.4. ТОВ "Спектр" 29.12.2025 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ТОВ "Спектр" 21.01.2026 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу Управління, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 21.09.1995 видано наказ №397/II про приватизацію майна.

Між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та організацією орендаторів «Спектр» (Покупець) 22.09.1995 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов пункту 1.1 якого Продавець продав, а Покупець купив комунальну власність у вигляді орендованого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

Згідно із пунктом 4 договору від 22.09.1995 право власності на об`єкт, що приватизується, переходить до Покупця на підставі наказу начальника Представництва по управлінню комунальною власністю від 21.09.1995 №397/II з дня його видання.

Між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та організацією орендаторів «Спектр» 01.11.1995 складено та підписано акт №311 передання комунального майна, відповідно до якого Покупцю переданий, зокрема павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів 23.10.1996 прийнято рішення №464 «Про реєстрацію договорів купівлі-продажу майна комунальної власності», відповідно до якого вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу комунальної власності у вигляді орендованого майна організації орендаторів «Спектр», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

4.2. Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 13.09.2004 складено на замовлення ТОВ «Спектр» технічний паспорт на павільйон у будинку по вул. Академіка Корольова, 64, згідно з яким об`єкт має загальну площу 53,2 кв.м.

4.3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №520/17851/18, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, заяву ТОВ «Спектр» про забезпечення позову задоволено частково, заборонено Управлінню здійснювати демонтаж споруди за адресою: м. Одеса, вул.Ак.Корольова,64/1, що належить ТОВ «Спектр» на праві власності, на виконання пункту 4 додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.10.2018 №463 «Про демонтаж тимчасових споруд» до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №520/17851/18 адміністративний позов ТОВ «Спектр» до виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління щодо проведених його посадовими особами 13.11.2018 демонтажних робіт будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Академіка Корольова, 64 в м. Одесі, та належить на праві приватної власності ТОВ "Спектр".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №520/17851/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 було змінено з викладенням пункту 2 резолютивної частини в такій редакції: "Визнати протиправними дії Управління щодо проведених його посадовими особами 13.11.2018 демонтажних робіт будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Академіка Корольова,64 в м. Одесі, та знаходиться в користуванні ТОВ "Спектр", в іншій частині рішення залишено без змін.

4.4. Управлінням 10.06.2019 складено акт обстеження тимчасової споруди за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, у якому зазначено, що договір про розміщення тимчасової споруди у ТОВ "Спектр" відсутній; оскільки об`єкт був зачинений працівниками Управління - наклеєно припис на споруді. До вказаного акта додано матеріали фотофіксації об`єкта.

4.5. Державна реєстрація права приватної власності ТОВ «Спектр» на павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, площа якого складає 53,2 кв. м., була проведена 14.06.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2019 №170613328.

4.6. Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.06.2019 прийнято рішення №241 «Про демонтаж тимчасових споруд», відповідно до якого Управлінню доручено вжити заходів з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком (додається); у 5-денний термін з дати набрання чинності цим рішенням надати приписи суб`єктам господарювання щодо проведення ними демонтажу тимчасових споруд власними силами за власний рахунок; у разі не проведення своєчасного демонтажу суб`єктами господарювання демонтувати відповідні тимчасові споруди за рахунок міського бюджету з наступним відшкодуванням суб`єктами господарювання видатків на демонтаж, евакуацію та охорону на штрафному майданчику.

Тимчасова споруда ТОВ «Спектр», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, згідно з рішенням виконавчого комітету від 27.06.2019 №241 була включена до переліку споруд, які підлягають демонтажу.

4.7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2019 відкрито провадження у справі №916/2292/19 за позовом Одеської міської ради до ТОВ "Спектр", державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравця Олександра Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Судовим експертом Рапач К.В. 06.09.2019 складено на замовлення директора ТОВ "Спектр" висновок №52/19, відповідно до якого експерт дійшов висновку, що павільйон за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, є нерухомим майном. Вказаний висновок був складений для надання його до суду під час розгляду справи №916/2292/19.

4.8. Оцінювачем ТОВ «Солар Нова» за заявою ТОВ "Спектр" 04.10.2019 складено звіт про вартість об`єкта оцінки, відповідно до якого ринкова вартість нежитлової будівлі-павільйону, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, загальною площею 53,2 кв. м., складає 1 677 448, 00 грн.

4.9. Споруду, належну ТОВ "Спектр", було демонтовано 10.10.2019, що підтверджується матеріалами фотофіксації. У позовній заяві директором ТОВ "Спектр" вказано, що під час демонтажу павільйону їй та її батьку були завдані тілесні травми, на підтвердження чого суду були надані консультативні висновки спеціаліста від 15.10.2019.

Між Управлінням та ФОП Іванченко С.Ю. 11.10.2019 складено акт виконаних робіт за договором від 12.02.2019 №ДЗ-2019, з якого вбачається, що Управлінням на виконання, зокрема рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 №241 за участю ФОП Іванченко С.Ю. було проведено роботи із демонтажу споруди позивача.

4.10. Вербіна В.О. 13.10.2019 звернулась до відділу поліції із заявою про крадіжку 10.10.2019 належного їй особистого майна (телевізора, кондиціонера, вентилятора, холодильника, портативного плеєра тощо) під час незаконного руйнування будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64. Вказана заява була зареєстрована 14.10.2019, що підтверджується талоном-повідомленням №230.

4.11. Листом від 01.11.2019 Управління у відповідь на звернення ТОВ «Спектр», адресоване голові Одеської міської ради, повідомило позивача, що інформація про наявність у позивача права власності на павільйон на дату демонтажу споруди в Управлінні була відсутня. При цьому Управлінням було вказано, що фактична площа споруди є значно більше, ніж площа павільйону, право власності на який було зареєстровано за ТОВ «Спектр». Крім того, Управлінням було зазначено, що під час демонтажу павільйону він також керувався рішенням суду від 27.11.2018 та постановою суду апеляційної інстанції від 28.05.2019.

4.12. До відділу поліції 02.11.2019 надійшла заява керівника ТОВ «Спектр» Вербіної В.О. про неправомірні дії, які були здійснені невстановленими особами 10.10.2019 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64; інформація про вказану заяву 03.11.2019 занесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом від 03.11.2019.

4.13. Рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 у справі №916/2292/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ «Спектр» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, загальною площею 53,2 кв.м шляхом знесення павільйону, було закрито; позов задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 14.06.2019 №47370186, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравцем Олександром Володимировичем.

4.14. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 у справі №420/847/20 позовні вимоги ТОВ "Спектр" до виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій були задоволені шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 №241 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині пункту 6 (Київський район) додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради вiд 27.06.2019 №241 «Перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу» щодо демонтажу об`єкту нерухомого майна ТОВ «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64; також визнано протиправними дії Управління з проведення 10.10.2019 демонтажних робіт об`єкта ТОВ «Спектр».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2023 у справі №420/847/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 було змінено у мотивувальній частині, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №420/847/20 постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2023 скасовано із залишенням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 без змін.

4.15. До державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.08.2022 внесено запис про припинення права власності ТОВ «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, що підтверджується інформаційною довідкою від 05.07.2023 №338059822. Речове право позивача було припинено на підставі судових рішень у справі №916/2292/19.

4.16. На підтвердження факту втрати рухомого майна в результаті демонтажу павільйону ТОВ «Спектр» було надано суду гарантійні талони на телевізор, кондиціонер, інструкції з експлуатації вентилятора, телевізора, мікрохвильової печі, холодильника, портативного плеєра тощо.

4.17. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 року задоволено клопотання виконавчого комітету Одеської міської ради про призначення у справі № 916/3441/19 судової оціночно-будівельної експертизи.

До Південно-західного апеляційного господарського суду 26.05.2025 надійшли матеріали справи №916/3441/19 разом із листом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, що з урахуванням особливостей оплати виконавчим комітетом Одеської міської ради рахунку за проведення експертизи (післяплати) та незадоволення клопотання експерта від 10.03.2025 в частині надання даних щодо технічного стану об`єкта оцінки станом на дату оцінки, що виключає можливість проведення експертизи відповідно до пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, як наслідок, залишено ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 без виконання.

4.18. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:

- до спірних правовідносин мають бути застосовані приписи статей 1173 1174 ЦК України, які є спеціальними та визначають порядок відшкодування шкоди, завданої органами місцевого самоврядування;

- у 1995 році ТОВ «Спектр» набуло у власність орендоване майно, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64. Вказана обставина також встановлена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №520/17851/18 та у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі №420/847/20. Отже, факт набуття відповідачем у власність майна є встановленим;

- враховуючи визнання незаконним рішення виконавчого комітету від 27.06.2019 №241 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині, яка стосується належного позивачу об`єкту, а також визнання протиправними дії Управління з проведення 10.10.2019 демонтажних робіт об`єкта ТОВ «Спектр» згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 у справі №420/847/20, господарський суд доходить висновку про доведеність ТОВ «Спектр» наявності у діях відповідачів такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка;

- наданий ТОВ "Спектр" звіт про вартість об`єкта оцінки дійсно був складений для визначення ринкової вартості для прийняття управлінських рішень. Проте лише вказана обставина не може бути достатньої для неврахування наданого позивачем доказу на підтвердження вартості належного позивачу об`єкта. За даних обставин відповідачі мають надати власні докази, які можуть спростувати або поставити під сумнів правильність визначеної у звіті оцінки майна;

- саме лише посилання як виконавчого комітету, так і Управління на відсутність підстав для врахування звіту без надання суду будь-яких інших доказів, не може бути достатнім для відхилення наданого ТОВ "Спектр" звіту;

- оцінивши наданий позивачем звіт за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням його належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, обставина знищення відповідачами належного позивачу майна вартістю 1 677 448,00 грн видається більш вірогідною, ніж посилання відповідачів на недоведеність позивачем належними доказами вартості знищеного об`єкта;

- обставина знищення належного ТОВ "Спектр" рухомого майна, вартість якого складає 150 000,00 грн, позивачем доведена не була;

- демонтаж належного позивачу майна був проведений Управлінням на виконання рішення виконавчого комітету від 27.06.2019 №241, оскільки виконання вказаних дій покладено на Управління згідно з його положенням та безпосередньо вказаним рішенням. В даному випадку, протиправність дій Управління не має наслідком в обов`язковому порядку існування зв`язку між збитками та поведінкою відповідача, оскільки демонтаж об`єкта міг бути проведений будь-якою особою / суб`єктом господарювання за дорученням виконавчого комітету;

- причинний зв`язок між діями виконавчого комітету та завданими збитками є цілком очевидним, оскільки саме в результаті прийняття рішення від 27.06.2019 №241 належний позивачу об`єкт був протиправно демонтований, що завдало ТОВ "Спектр" збитків, які є вартістю знищеного майна;

- ТОВ "Спектр", пред`явивши вимогу до Управління про стягнення збитків у розмірі 838 724,00 грн, тобто половини від вартості об`єкта нерухомого майна, не обґрунтовує порядку розподілу збитків між відповідачами;

- у діях виконавчого комітету наявні такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та завданими збитками.

4.19. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого:

- підготовка проекту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про демонтаж об`єкта власності позивача, і безпосереднє здійснення демонтажу будівлі є протиправними діями Управління, які призвели до грубого порушення права власності позивача та позбавлення його майна без будь-яких правових підстав;

- в результаті незаконних дій представників Управління зруйнована приватна власність. Такі саме факти були встановлені судом в межах справи №420/847/20, рішення у якій набрало законної сили;

- виконавчий комітет виконання свого рішення, яке скасоване адміністративним судом, реалізовав конкретно визначеним органом місцевого самоуправління - Управлінням, яке за нормами чинного законодавства і за своїми функціями виконує саме такі рішення і його фактичні дії призвели до фізичного знищення об`єкту позивача, що також було судом визнано незаконним;

- у випадку задоволення вимог судом щодо відшкодування шкоди стосовно одного відповідача з одних і тих же підстав, відмова у задоволенні такої ж самої вимоги до іншого відповідача не є правомірною та такою, що не відповідає закону та обставинам справи;

- судовими рішеннями було встановлено факт протиправності дій відповідачів щодо саме об`єкту приватної власності позивача і суд наразі не наділений повноваженнями взагалі досліджувати та переоцінювати докази стосовно цієї обставини у даній справі;

- саме рішення про знесення об`єкта майна позивача прийняв виконавчий комітет Одеської ради, яке визнане адміністративним судом протиправним, а виконало це рішення Управління, організувавши безпосередній демонтаж об`єкта майна. Результатом спільних дій цих відповідачів стало знесення належного позивачу майна. Відповідачі вчинили різні дії щодо об`єкта майна, саме сукупність указаних дій та їх взаємопов`язаність стали підставою для завдання позивачу шкоди. Такий характер дій відповідачів у цій справі унеможливлює визначити ступінь вини кожного з них (постанова Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 753/23331/16-ц);

- ані винесення протиправного рішення виконавчим комітетом без його реалізації, ані незаконні дії по знесенню, виконані Управлінням, не могли відбутись і не відбулись самі по собі. Сукупність же цих причин (рішення виконкому та дій Управління) у їх взаємозв`язку стали підставою для завдання позивачу шкоди;

- характер дій відповідачів у цій справі унеможливлює визначити ступінь вини кожного з них, тому для визначення розподілу розміру шкоди, слід керуватись положеннями статті 1190 ЦК України. Інші складові спричинення шкоди в даному випадку встановлені преюдиціальними фактами, які встановлені рішеннями суду і не потребують доказування;

- звіт містить дані щодо обставин, які входять до предмета доказування. На момент знесення будівлі звіт був діючим;

- експертною установою залишено ухвалу про призначення судової оціночно-будівельної експертизи без виконання, оскільки виконавчим комітетом Одеської міської ради ані суду першої інстанції, ані суду апеляційній інстанції не було надано будь-яких інших документів для визначення ринкової вартості об`єкта майна, ніж ті, що були в матеріалах справи, і неналежним чином виконано вимоги експерта щодо своєчасної оплати експертизи, що і стало підставою для повернення експертною установою матеріалів справи до суду без проведення експертного дослідження;

- у даному спорі поновлення права позивача через відшкодування спричиненої йому шкоди можливе лише у разі стягнення повного відшкодування вартості майна з органів місцевого самоврядування, що були причетними до її заподіяння.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 для розгляду касаційної скарги Управління у справі №916/3441/19 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2026 відкрито касаційне провадження у справі №916/3441/19 за касаційною скаргою Управління на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025; справу призначено до судового розгляду.

5.2. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.12.2025 для розгляду касаційної скарги виконавчого комітету Одеської міської ради у справі №916/3441/19 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2025 відкрито касаційне провадження у справі №916/3441/19 за касаційною скаргою виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025; справу призначено до судового розгляду.

5.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 у справі №916/3441/19, якими позов задоволено частково.

При цьому колегія суддів ураховує, що рішення судів попередніх інстанцій до суду касаційної інстанції жодною із сторін спору не оскаржуються у відмовленій частині позову (щодо стягнення вартості рухомого майна / зобов`язання вчинення дій), а відтак Судом у відповідній частині судові акти не переглядаються.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Управління у поданій касаційній скарзі відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №686/26653/18 (щодо застосування статті 1174 ЦК України). Також посилається на аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.01.2019 у справі №686/7576/18, від 12.04.2019 у справі №686/10651/18, від 16.05.2019 у справі №686/20079/18, від 22.05.2019 у справі №686/24243/18-ц, від 31.07.2019 у справі №686/22133/18.

При цьому виконавчий комітет Одеської міської ради посилається на висновки Верховного Суду від 22.06.2017 у справі №6-501цс17, від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 18.12.2019 у справі №688/2479/16-ц, від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 (щодо застосування статей 1173 1174 ЦК України); від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (щодо застосування статті 86 ГПК України).

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Також касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Управління відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо одночасного застосування частини третьої статті 331 та статті 1173 ЦК України.

У свою чергу, виконавчий комітет Одеської міської ради вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 22 1173 1174 ЦК України у подібних правовідносинах в частині відсутності підстав для стягнення судом матеріальної шкоди у зв`язку з демонтажем майна, право власності на яке скасовано за рішенням суду.

6.5. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги у контексті наведених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою для звернення до Верховного Суду стало питання:

- щодо наявності / відсутності складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для відшкодування збитків.

Ураховуючи наведене, Суд відзначає таке.

6.6. Щодо наявності/відсутності складу цивільного правопорушення

6.7. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої-другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

6.8. Так, звертаючись з даним позовом до суду позивач просив стягнути у рівних частинах з відповідачів збитки у розмірі 1 827 448, 00 грн, завданих внаслідок протиправного знищення майна позивача, що знаходилось за адресою; м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.64.

В обґрунтування вимог позивач вказував на незаконність рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 №241 «Про демонтаж тимчасових споруд» та протиправність дій Управління з проведення демонтажних робіт об`єкта ТОВ «Спектр», що підтверджено, зокрема рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 у справі №420/847/20.

6.9. Колегія суддів з огляду на предмет та підстави позову відзначає, що за приписами частини другої статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (Глава 51 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

Системний аналіз положень статей 1166 1167 1187 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить, по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена норма встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. За відсутності хоча б однієї з наведених складових цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

Водночас статті 1173 1174 1175 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади (органів місцевого самоврядування) та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (органу місцевого самоврядування) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов:

1) неправомірні дії цього органу,

2) наявність шкоди та

3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Водночас цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими ж нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Отже, у разі посилання позивача на спільні дії або бездіяльність відповідачів, що зумовило спричинення шкоди, позивач, крім іншого, зобов`язаний (відповідно до правил розподілу обов`язку доказування) довести наявність підстав для покладення на заподіювачів шкоди відповідальності, оскільки за змістом ЦК України, індивідуальний характер відповідальності презюмується.

6.10. Як встановлено судами попередніх інстанцій виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.06.2019 прийнято рішення №241 «Про демонтаж тимчасових споруд», відповідно до якого Управлінню було доручено вжити заходів з демонтажу тимчасових споруд згідно з переліком (додається). Тимчасова споруда ТОВ «Спектр», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, згідно з рішенням виконавчого комітету від 27.06.2019 №241 була включена до переліку споруд, які підлягали демонтажу.

Спірну споруду ТОВ «Спектр» на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 №241 було демонтовано Управлінням 10.10.2019.

Отже, за встановленими судами обставинами справи знищення об`єкта нерухомості позивача відбулось на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 №241 «Про демонтаж тимчасових споруд», внаслідок його реалізації (виконання) Управлінням, шляхом проведення «демонтажних робіт» щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64.

Водночас рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 12.10.2023, у справі №420/847/20 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.06.2019 №241 «Про демонтаж тимчасових споруд» в частині п.6 (Київський район) додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №241 вiд 27.06.2019 «Перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу», щодо демонтажу об`єкта нерухомого майна ТОВ «Спектр» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64; визнано протиправними дії Управління з проведення 10.10.2019 демонтажних робіт об`єкта ТОВ «Спектр».

Вирішуючи питання правомірності звернення з даним позовом до Управління (як співвідповідача), судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення про управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у новій редакції, затвердженого рішенням Одеської міськради № 4184-VII від 30.01.2019, Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створено відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до підпунктів 2.2.21, 2.1 пункту 2 цього Положення завданнями Управління є здійснення заходів з демонтажу тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі, встановлених без улаштування фундаментів, заглиблених у землю.

З огляду на наведене вище у своїй сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підготовка проекту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про демонтаж об`єкта власності позивача і безпосереднє здійснення демонтажу будівлі є протиправними діями Управління, які призвели до грубого порушення права власності позивача та позбавлення його майна без будь-яких правових підстав.

Виконавчий комітет виконання свого рішення, яке скасоване адміністративним судом, реалізував конкретно визначеним органом місцевого самоуправління - Управлінням, яке за нормами чинного законодавства і за своїми функціями виконує саме такі рішення, і його фактичні дії призвели до фізичного знищення об`єкта позивача.

Оцінюючи питання наявності / відсутності неправомірності дій відповідачів у спірних правовідносинах, а також причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд апеляційної інстанції врахував, що рішення про знесення об`єкта майна позивача прийняв виконавчий комітет Одеської ради, яке визнане адміністративним судом протиправним, а виконало це рішення Управління, організувавши безпосередній демонтаж об`єкта майна. Тобто результатом спільних дій цих відповідачів стало знесення належного позивачу майна. Відповідачі вчинили різні дії щодо об`єкта майна, саме сукупність указаних дій та їх взаємопов`язаність стали підставою для завдання позивачу шкоди. Такий характер дій відповідачів у цій справі унеможливлює визначити ступінь вини кожного з них, ані винесення протиправного рішення виконавчим комітетом без його реалізації, ані незаконні дії по знесенню, виконані Управлінням, не могли відбутись і не відбулись самі по собі. Сукупність же цих причин (рішення виконкому та дій Управління) у їх взаємозв`язку стали підставою для завдання позивачу шкоди.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено наявність обставин для відшкодування йому в рівних частках з відповідачів на свою користь спричиненої ними матеріальної шкоди у розмірі 1 677 448, 00 грн, завданої внаслідок знищення його об`єкта майна, що належало на праві власності.

6.11. Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, колегія суддів виходить зі змісту статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України, відповідно до яких право власності є об`єктом конституційного захисту від необґрунтованого втручання у здійснення власником своїх прав, у тому числі й з боку держави (її органів та їх посадових осіб) та органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб). Свавільне втручання у право власності не допускається.

На переконання Суду, позивачем доведено необхідні складові для відшкодування завданої майнової шкоди з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та наявних в матеріалах справи доказів, що у своїй сукупності свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідачів та наслідками у вигляді знесення (знищення) майна позивача, що належало останньому станом на 10.10.2019 на праві власності. Тобто позивачем у спірних правовідносинах доведена наявність складу усіх трьох елементів, необхідних для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у порядку статті 1173 ЦК України (в переоцінку чого Суд у силу положень статті 300 ГПК України не вдається).

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на правильному застосуванні частини третьої статті 1173 ЦК України висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів матеріальних збитків, завданих юридичній особі незаконним рішенням та діями органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому з огляду на співвідношення дій виконавчого комітету ради (ухвалення рішення про демонтаж спірної будівлі) та Управління (проведення відповідних демонтажних робіт), а також преюдиційні факти, встановлені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 у справі №420/847/20, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення збитків з відповідачів у рівних частинах.

Схожих висновків щодо можливості стягнення збитків у рівних частинах із винних осіб у порядку частини третьої статті 1173 ЦК України у подібних правовідносинах також дійшов Верховний Суд у постанові від 07.03.2024 у справі №910/15931/19.

Судом відхиляються доводи відповідачів про недоведеність позивачем наявності у нього права власності на спірну будівлі, адже такі спростовуються встановленими обставинами у справах №420/847/20 та №520/17851/18, які у силу положень статті 75 ГПК України повторному доведенню не підлягають.

У наведеному Верховний Суд виходить з принципу правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою "Совтрансавто-Холдінг" проти України", від 28.10.1999 у справі за заявою "Брумареску проти Румунії" існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання відповідачів на справу №916/2292/19 (у якій, на їх думку, скасовано право власності позивача на спірну будівлю) також відхиляються колегією суддів, адже у даному спорі суди, скасовуючи рішення про державну реєстрацію права власності майна (павільйону) ТОВ «Спектр», виходили з того, що документи, наявні у ТОВ «Спектр», підтверджують його право власності на павільйон, проте вони не підтверджують однозначно, що цей павільйон був об`єктом нерухомості на час його придбання, і чи існуючий на час реєстрації павільйон є тим самим майном, яке було придбане товариством, чого реєстратором не було враховано.

Доводи скаржника про неврахування висновків зі справи №916/2292/19 зводяться до власного трактування таких висновків, що вочевидь не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідності до приписів статей 236 310 ГПК України.

У розрізі наведеного колегія суддів також ураховує, що Південно-західний апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2022 про відмову у задоволенні заяви Одеської міської ради про встановлення порядку виконання рішення суду Одеської області від 29.09.2020 у справі №916/2292/19, у постанові від 05.07.2022 відзначив таке:

«Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що суд оцінював виключно дії державного реєстратора, з урахуванням наданого йому пакету документів для проведення державної реєстрації права власності.

При цьому, суд не досліджував питання чи є об`єкт спору дійсно нерухомим майном та чи набув право власності на нього відповідач.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що судом не досліджувалося питання щодо набуття та / або припинення права Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр» на нерухоме майно, а лише оцінювалася законність дій державного реєстратора, який зареєстрував право власності на підставі документів, які не могли бути передумовою для проведення реєстрації.

… правомірним та обґрунтованим є висновок місцевого суду про те, що судове рішення про припинення права власності господарським судом не приймалось, адже відповідна вимога Одеською міською радою не заявлялась, заява останньої про встановлення порядку виконання рішення суду, спрямована на зміну суті рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 р. по справі № 916/2292/19 шляхом обрання нового способу захисту порушеного права, задоволенню не підлягає».

Суд апеляційної інстанції у вказаній постанові, відхиляючи доводи заявника, також вказав, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує факт набуття особою права власності, шо унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тому погоджується з твердженням Товариства, що ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації є помилкою.

Отже, у даному випадку скаржники помилково ототожнюють різні за своєю правовою суттю поняття як «скасування реєстраційної дії» із «скасування права власності на майно» в цілому, що є юридично некоректно та порушує принцип юридичної визначеності.

6.12. Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, колегія суддів доходить висновку, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Необґрунтованими є посилання скаржників на висновки Верховного Суду, викладені у справах №686/26653/18, №6-501цс17, №920/715/17, №688/2479/16-ц, №916/1423/17, де наведені узагальнюючі правові висновки щодо застосування положень статей 1173 1174 ЦК України (які є універсальними у своєму правозастосуванні), адже оскаржувані судові рішення ним не суперечать.

Суд відзначає, що справи, на які посилається скаржник, визначально різниться зі справою, що переглядається, суб`єктним складом спірних правовідносин, підставами позову, а також фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин, тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

З огляду на наведене вказані для порівняння скаржниками рішення не є релевантними до обставин даної справи.

Не заслуговують на увагу і посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 86 ГПК України, яка також є універсальною у своєму правозастосуванні, адже, по-перше, скаржником не визначена підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а, по-друге, з огляду на підстави касаційного оскарження Судом не встановлено порушення господарськими судами норм процесуального права.

6.13. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

7.1. Доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржників, оскільки Суд касаційні скарги залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги виконавчого комітету Одеської міської ради та Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 (у оскаржуваних частинах) у справі №916/3441/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко